Форум міста Бобринець Кропивницької області

Тема: Бобринецький сільськогосподарський технікум
Хто ми…
Починаючи розповідь про історію нашого технікуму не можна не згадати про історію степової Бобринеччини.
В середині 18 ст. переселенці оселилися на вільних землях і заснували хутори і слободи. Основним заняттям було землеробство, скотарство і різні промисли. Своєю працею вони відроджували майже безлюдний край. Там, де була споконвічна цілина, виколосилися пшениці, жита, зазеленіли сади. На степових просторах паслися табуни коней, череди великої рогатої худоби, отари овець.
На цей час і припадає виникнення міста Бобринець, яке заснували переселенці з Великого Бобрика, що лежить на правому березі річки Кодими – притоки Пд.Бугу. це було в 1770 р. (Одна із версій).
Спочатку Бобринець був звичайним хутором. Швидкий ріст його почався після другої російсько – турецької війни (1877 – 1891 р.р.) коли майже все північне Причорномор’я увійшло до складу Росії.
В 1808 р. казенному селу Бобринець належало 11 тис. десятин землі. Зростало населення міста.
В 1863 р. Бобринець став позаштатним містом Елисаветградського повіту. В кінці 19 ст. він мав уже понад 10 тис. десятин міської землі.
До 20 ст. Бобринець зберігав за зовнішністю і характером заняття населення вигляд торгового містечка.
В 60х роках 19 ст. в нашому місті жили і працювали корифеї українського театру М.Л.Кропивницький і брати Тобілевичі – І.К.Тобілевич (Карпенко-Карий), М.К.Садовський, І.К.Саксаганський – які створили в місті аматорський театральний гурток.
Завдяки цим талановитим людям Бобринець стає в кін. 19 і на поч. 20 ст. визнаним культурним центром Елисаветградського повіту.
В 1917 році закінчується будівництво корпусу для пансіонату благородних дівиць, який пізніше і став основним учбовим корпусом нашого технікуму.
Бобринеччина знаходиться в степовій зоні, розвинутого землеробства.
Щоб забезпечити потреби с.г. в кадрах рішенням уряду в м. Бобринець при професійно-технічному училищі в 1922 р. був відкритий агрономічний відділ, який почав випускати молодших агрономів.
Відділ цей був відкритий завдяки піклуванню агронома-викладача профтехшколи Перепичаенка Олексія Мефодійовича.
Агровідділ містився в приміщенні профтехшколи. На навчання приймалася молодь з освітою 7 класів. Строк навчання був дворічний. Щороку приймали одну групу до 30 осіб. Разом чисельність учнів агровідділу становила до 60 ти осіб.
Цей відділ проіснував до 1924 року. В 1924 р. агрономічний відділ було відокремлено від профтехшколи і перетворено в самостійну сільськогосподарську інтегральну школу на базі 4х класів, а в 1926 – на базі 7 класів. Ця школа була розміщена в приміщенні сучасного райвійськкомату.
Навчалось 30 чоловік у кожній групі. Майже всі учні одержували стипендію в розмірі 5 крб., жили всі в гуртожитку, харчувалися в учнівській їдальні. Школа мала 95 га землі. Машин на той час не було, було 4 коней, 4 робітників, кінний плуг, залізні борони, жатки-лобогрійки, соняшникова сівалка.
В 1925 р. школа одержала трактор 'Фордзон', плуга, снопов’язку, молотарку 'БДО-34'.
В 1926 р. школа почала називатися сільськогосподарська професійна школа, готувала агрономів-полеводів.
В 1927 р. цю школу закінчили 22 випускники, з яких, 16 чоловік поступили у вищі учбові заклади.
Директором школи був Вершинін, а завучем Гречанівський Г.Д.
В 1930 р. до Бобринецької сільськогосподарської професійної школи було переведено Ново празький с.г. технікум. І в цьому ж році ця школа була реорганізована в технікум зернових культур. В 1935 р. до Бобринецького зернового технікуму влився Курячолозівський сільськогосподарський технікум.
В 1936 р. був переведений Кіровоградський с.г. технікум захисту рослин, разом з яким до нас прийшов…
В 1930 р. до Бобринецької сільськогосподарської професійної школи було переведено Ново празький с/г. технікум. І в цьому ж році ця школа була реорганізована в технікум зернових культур. В 1935 р. до Бобринецького зернового технікуму влився Курячолозівський сільськогосподарський технікум.
В 1936 р. був переведений Кіровоградський с/г. технікум захисту рослин, разом з яким до нас прийшов учень В.В.Порик, який протягом усього перебування в технікумі виявив себе витриманим і дисциплінованим учнем. Брав активну участь в громадському житті технікуму. За позитивні якості характеру його було рекомендовано у військове училище. З перших днів війни В.В.Порик проявив свою мужність, відданість Батьківщині.
Василь Порик загинув від рук фашистів 22 липня 1944 року на території франції. Французькі патріоти назвали його своїм легендарним національним Героєм. Вони побудували йому пам’ятник в місті Гагн – Литарі. В.В.Порику було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Колектив технікуму свято шанує пам`ять В.Порика , ім’я якого носить сьогодні.
Разом з В.В.Пориком в технікумі навчалися Л.М.Цимбал – майбутній Герой Соціалістичної праці, заслужений агроном.
Також нашими студентами були Герої Радянського союзу – І.Календюк, А.Іванченко.
В 1937 році технікум зернових культур був перетворений в середню сільськогосподарську школу. В 1940 році ця школа була реорганізована в технікум рільництва. Учбове господарство мало 290 гектарів земельної площі.
22 червня 1941 року на Радянський союз напала фашистська Німеччина. З перших днів війни всі вчителі, службовці і працівники нашого технікуму були сформовані в бойові дружини. Їх навчали стріляти, кидати гранати, вести бій з ворогом.
Коли в місто мали вступити німці, то штат технікуму був частково евакуйований. Багато викладачів, а також студентів нашого технікуму пішли на фронт.
До 1939 року директором технікуму був Шевченко, а з 1939 року по серпень 1941 – Кобилянський Іван Денисович.
Німці вступили до Бобринця, і приміщення технікуму використовували в своїх цілях.
16 березня 1944 року частини Радянської Армії повністю визволили місто від фашистських загарбників. Почалася відбудова міста, відбудова технікуму.
Учбове господарство було повністю розорене, знищена матеріально – технічна база технікуму.
Першого вересня 1944 року розпочався новий учбовий рік. В липні 1945 року директором технікуму був призначений Жадан І.С. важко було проводити заняття – маленькі учбові корпуси були розміщені по всьому місту. До кінця 1955 року учбовий корпус було відбудовано повністю.
З 1934 року по 1993 рік в нашому технікумі на посаді бухгалтера працював Смолянчук Василь Денисович.
За час існування, технікум готував і зоотехніків, а в 1963 році був поновлений відділ захисту рослин.
В 1963 році директором технікуму було призначено Хаустовича Якова Устимовича. Під його керівництвом було побудовано два великих гуртожитки майже на 500 місць.
Зараз наш технікум має 23 академічних груп, понад 500 студентів. Готуємо спеціалістів по чотирьох спеціальностям: агрономи, агрономи по захисту рослин, землевпорядники, організатори виробництва.
Сучасний учбовий та лабораторний корпуси мають добре обладнані 45 кабінетів та лабораторій для проведення теоретичних і практичних занять. Учбовий процес забезпечують 64 викладача з відповідною вищою освітою, 9 лаборантів і 3 майстри виробничого навчання.
Поряд з основною спеціальністю студенти отримують робочі професії тракториста – машиніста, водія легкового автомобіля та оператора комп’ютерного набору.
В 1990 році колектив технікуму очолив директор Давигора Василь Михайлович який обіймає цю посаду і на сьогодні.
До послуг студентів та працівників технікуму бібліотека з книжковим фондом понад 35 000 книг, і читальним залом на 60 посадочних місць, актовий зал на 270 місць, їдальня на 220 місць.
Навчальний процес забезпечується достатньою кількістю засобів навчання.
Практичні навики студенти набувають під час проходження практики в учбово – дослідному господарстві технікуму.
В роботі господарства беруть участь студенти технікуму, набуваючи при цьому практичних навиків.
Технікум щорічно випускає 180 – 200 спеціалістів. За період діяльності технікум підготував понад 15 000 спеціалістів. Переважна більшість випускників працюють за фахом. Серед них є керівники агроформувань, селянсько – фермерських господарств, головні агрономи, наукові працівники. Багато викладачів технікуму є його випускниками. Це Коновальчук С.Г. – заступник директора з навчальної роботи, Андрєєв В.І. – заступник директора з практичного навчання, викладачі – Стельмах А.А., Бабіно В.М., Гольша І.В., Прокопенко І.П., та інші.
Добру славу завоювали спортсмени технікуму, колектив яких очолює викладач фізичного виховання Морович А.А. В учбовому закладі працює 8 спортивних секцій, які охоплюють понад 200 студентів.
Значних успіхів досягли студенти – спортсмени з гирьового спорту, яких очолює викладач допризивної підготовки Гольша І.В.
В 1960 році відкрито в технікумі заочне відділення, яке готує спеціалістів по спеціальностях – агрономія, землевпорядкування та організація виробництва. Очолює заочний відділ – Мельник В.Ю.
Студенти технікуму в своїй більшості – молодь села. Педагогічний колектив дбає не лише про якісну підготовку їх, як спеціалістів, а й про фізичний, естетичний їх розвиток, про те, щоб вони були висококваліфікованими спеціалістами, з високою людською мораллю.

Закрити